Норми встановлення димоходів по ДБН

Один із найважливіших елементів в опалювальній системі – це димохід. Він відповідає за безпечне виведення диму та інших продуктів згоряння з котлів, печі, чи каміну. Щоб цей процес відбувався ефективно, потрібно подбати про правильний вибір і монтаж димоходу та пожежну безпеку житла. Є державні будівельні норми, що стосуються встановлення димохідної труби. Найважливіші з них розглянемо докладніше.

Купити якісний димохід з нержавіючої сталі від виробника

Загальні правила підбору димоходу

Щоб димохідна труба добре справлялася з покладеними на неї функціями, треба відповідально поставитися до процесу її обрання. Варто звернути увагу на такі нюанси:

• матеріал виготовлення: розповсюдженим варіантом є нержавійка, яка наділена високою стійкістю до дії підвищених температур та не піддається корозії;

• діаметр: за розміром димохідна труба повинна обиратися відповідно до потужності опалювального приладу та рекомендаціям виробника приладу;

• теплоізоляційні властивості: для збереження тепла в опалювальній системі потрібно вибрати трубу з якісною теплоізоляцією – вона додатково покращує тягу та знижує формування конденсату;

• висота: цей параметр повинен бути достатнім для створення потрібної тяги (у більшості випадків не менше 5-х метрів від місця під’єднання до котла чи каміну).

Димохідна труба класифікується за декількома критеріями. Залежно від місця встановлення вона може бути внутрішньою (проходить всередині будинку через стіни та перекриття) та зовнішньою (монтується зовні будинку).

Нормативи встановлення димоходу

Висота димоходу

«Державні будівельні норми України» ДБН В.2.5-67:2013 “Опалення, вентиляція та кондиціонування” п 6.8.11

“Гирло димової труби слід розташовувати на висоті від колосникової решітки не менше ніж 5 м.
  Висоту димової труби, що розташована на відстані, яка дорівнює або більша за висоту суцільної конструкції, що виступає над покрівлею, слід приймати:
  не менше ніж 0,5 м над плоскою покрівлею;
  не менше ніж 0,5 м над гребенем даху або парапетом - при розташуванні труби на відстані до 1,5 м від гребеня або парапету;
  не нижче гребеня даху або парапету - при розташуванні димової труби на відстані від 1,5 до З м від гребеня або парапету;
  не нижче за лінію, що проведена від гребеня донизу під кутом 10° до горизонту – при розташуванні димової труби від гребеня на відстані більше 3 м.
  Димову трубу необхідно виводити вище покрівлі більш високої будівлі, до якої прибудована будівля з пічним опаленням.
  Димову трубу слід виводити не нижче лінії, що проведена під кутом 10° до горизонту і є дотичною до контуру вищої будівлі, що розташована поруч з будівлею з пічним опаленням.
  Висоту витяжного вентиляційного каналу, розташованого поруч з димовою трубою, слід приймати такою, що дорівнює висоті цієї труби.”

Пояснення

    Загальна висота димоходу від колосникової решітки до гирла труби має бути не менше 5 метрів. Простими словами, від місця, де в топці лежить паливо і горить вогонь, до самого верху труби повинно бути щонайменше 5 м. Це потрібно для нормальної тяги. Якщо висота менша, димохід може працювати нестабільно: дим буде йти слабко або навіть повертатися назад у приміщення.
    Далі йдеться про те, наскільки високо труба повинна виступати над дахом. Тут усе залежить від того, де саме вона виходить відносно гребеня даху або парапету. Якщо труба стоїть дуже близько до гребеня - до 1,5 м, вона має бути мінімум на 0,5 м вище гребеня. Якщо труба стоїть далі - від 1,5 до 3 м, тоді її верх не повинен бути нижчим за рівень гребеня. А якщо труба ще далі, понад 3 м, тоді її висоту визначають по умовній лінії, яка йде вниз від гребеня під кутом 10° до горизонту: верх труби не повинен бути нижче цієї лінії.
    Для плоского даху правило простіше: труба повинна підніматися не менше ніж на 0,5 м над покрівлею. Тобто на плоскому даху не дивляться на гребінь, бо його нема, а просто беруть мінімальний виступ труби над площиною даху.
    Окремо вказано ситуацію, коли будинок з пічним опаленням прибудований до вищої будівлі. У такому випадку димову трубу не можна закінчувати нижче - її потрібно підняти вище покрівлі більш високої будівлі. Логіка проста: інакше вища будівля буде створювати зону завихрення вітру, яка може ламати тягу і задувати дим назад.
    Якщо поруч стоїть інша вища будівля, навіть не обов’язково впритул, то труба повинна бути не нижче умовної лінії, проведеної під кутом 10° до горизонту від контуру цієї вищої будівлі. Це теж правило захисту від вітрового підпору. Інакше сусідня висока будівля може негативно впливати на роботу димоходу.
    Останнє правило стосується вентиляційного каналу, який стоїть поруч із димарем. Його висоту треба робити такою самою, як висота димової труби. Це потрібно, щоб потоки повітря і диму не конфліктували між собою, і щоб один канал не погіршував роботу іншого.
    Якщо коротко, суть усього цього одна: димохід має бути достатньо високим і правильно розташованим відносно даху та сусідніх будівель, щоб була стабільна тяга і дим не задувало назад.

ДБН В.2.5-20:2001, Додаток Ж, пункт Ж.6

“Конструктивні розміри димоходів повинні визначатися розрахунком.”

Пояснення:

Висота димоходу напряму впливає на силу тяги. У різних приладах і будинках потрібні різні параметри - саме тому вона не є фіксованою. У нормативі прямо зазначено, що конструктивні розміри (в тому числі висота) димоходу мають визначатись розрахунком.

Остаточні параметри обов’язково має визначити сертифікований фахівець або газова служба під час проектування.

Відстані до стін і перекриттів

ДБН В.2.5-67:2013 п. 6.8.17

“Зазори між перекриттями, стінами, перегородками та переділками необхідно передбачати з заповненням із негорючих матеріалів.”

ДБН В.2.5-20:2001, Додаток Ж, пункт Ж.10:

“Відстань від з’єднувальних труб до стелі або стіни з негорючих матеріалів приймається не менше 5 см, а до горючих і важкогорючих матеріалів - не менше 25 см. Допускається зменшення відстані з 25 до 10 см за умови захисту покрівельною сталлю по листу азбесту товщиною не менше 3 мм.”

Пояснення: Димохід і з’єднувальні труби не повинні контактувати з горючими конструкціями безпечним “впритул”. Потрібно або витримувати нормативну відстань, або робити спеціальний захист, а всі проходи через конструкції - заповнювати тільки негорючими матеріалами.

Прохід через перекриття

ДБН В.2.5-20:2001, Додаток Ж, пункт Ж.8 (частково):

“Допускається проходження димоходів через перекриття за умови забезпечення пожежної безпеки горючих конструкцій перекриття.”

Пояснення: Якщо труба проходить через дах або перекриття - треба зробити вогнезахист, щоб труба не перегрівала дерево чи інші горючі матеріали.

Нахил і напрям

ДБН В.2.5-20:2001, Додаток Ж, пункт Ж.8:

“Димоходи повинні бути вертикальними, без уступів. Допускається уклон димоходів від вертикалі до 30° з відхиленням убік до 1 м при забезпеченні площі перерізу на похилих ділянках не менше перерізу вертикальних ділянок.”

Пояснення: Чим пряміше димохід - тим краще. Але допускається нахил до 30°, якщо зберігається правильна площа каналу. 

Очищення і вентиляція

ДБН В.2.5-20:2001, Додаток Ж, пункт Ж.11:

“Для забезпечення можливості перевірки і очищення димовентиляційних каналів необхідно передбачити у нижній частині оглядові люки або кишені з дверками. У приміщеннях з газовими приладами повинна бути передбачена вентиляція.”

Пояснення: Потрібно передбачити ревізію для прочищення димоходу. У приміщенні з газовим приладом обов’язково має бути вентиляційна витяжка або кватирка.

Заборонені елементи для газовго обладнання

ДБН В.2.5-20:2001, Додаток Ж, пункт Ж.8 (продовження):

“На оголовках димоходів забороняється встановлювати дефлектори, парасолі та інші насадки, які збільшують опір димовидалення.”

Пояснення: Не можна ставити “грибки”, “парасольки”, “волпери” чи будь-які декоративні елементи на верхню частину труби. Вони порушують тягу й можуть бути небезпечними. Це правило дії лише на газове обладнання.

Ключові правила й етапи монтажу димохідної труби 

    Окрім законодавчих норм, потрібно неухильно дотримуватись й встановлених правил монтажу димохідної труби. Якщо власник будинку не має спеціальних знань та навичок у цій галузі, краще доручити монтаж димоходу фахівцю. Весь монтажний процес охоплює наступні етапи:

1. Вибір оптимальної моделі димоходу залежно від потрібної потужності, виду палива та інших нюансів.

2. Складання проєкту з точним місцем розташування димоходу, включаючи кріплення та точки проходження крізь стіни та перекриття.

3. Монтажні роботи, які починаються знизу (від опалювального приладу) і до верху (всі з’єднувальні елементи мають бути якісними для герметизації стиків).

4. Під’єднання до котла чи каміну за допомогою особливого патрубка.

5. Облаштування ревізійних люків, які потрібні для огляду та періодичного чищення димохідної труби.

6. Прокладання димоходу крізь дах з урахуванням гідроізоляційного прохідного вузла.

7. Завершення робіт, що передбачає перевірку герметичності та потрібної тяги.

    Перш ніж встановлювати димохід, потрібно ретельно ознайомитися з рекомендаціями від виробника. Для облаштування димохідної системи потрібно брати високоякісні деталі та матеріали. Ревізійні люки мають бути у місці зі зручним доступом для своєчасного прочищення димоходу. Не можна закладати димохідні канали цеглою чи іншими підручними матеріалами. У такому разі дим та продукти згоряння не зможуть вийти на зовні та можуть спричинити серйозне отруєння мешканців будинку.

Додаткові вимоги до встановлення димоходу

    Будь-який опалювальний прилад має бути оснащений трубою для відведення продуктів згоряння на вулиці. Димохідна труба після монтажу повинна відповідати таким вимогам:  

• бути герметичною та водонепроникною;

• мати потрібне ізоляційне покриття, стійке до газового тиску та корозійних процесів;

• приєднуватися лише до одного каміна чи котла;

• бути встановленого розміру, обраного відповідно до теплової потужності;

• перебувати у вертикальному положенні з відхиленням від головної осі не більше, ніж на 30 градусів;

• розташовуватися на безпечній відстані від легкозаймистих та горючих матеріалів;

• заборонено розміщувати стики труб в місцях перекриття, вони повинні бути нижче або вище;

• передбачати повітряний простір та єдиний внутрішній перетин (краще – круглий);

• мати гладкі стінки без уступів з правильними та цільними вигинами;

• при монтажі димохідних труб необхідно знімати кришки, встановлені в утепленій трубі.

    Забороняється створювати стаціонарні чи мобільні отвори на димохідній трубі, щоб під’єднати до неї інші опалювальні прилади. Всередині димоходу не повинно бути інших повітроводів чи службових труб будь-якого розміру. В пріоритеті димохідні труби, оснащені спеціальною камерою для збору твердих речових на конденсату. Таке відділення зазвичай знаходиться нижче рівня приєднання топки та полегшує ревізію труби.

Коротко про правила експлуатації димохідної труби

    Користуватися димоходом слід відповідно до діючих вимог. Для розпалювання вогнища не можна застосовувати рідини та різні суміші, що спалахують. У твердопаливні котли потрібно закладати дрова, що відповідають розмірам відділення для топки. Не бажано очищати димохідну трубу від сажі методом випалювання, бо такий процес може передчасно вивести з ладу всю систему димовідведення.
    Якщо потрібно загасити вогонь у топковому відділенні, використовувати воду не треба. Це може призвести до надлишкового пароутворення, і навіть спровокувати вибух. Подібні дії здатні спричинити шкоду димохідній системі на певних ділянках. Через це важливо суворо дотримуватися правил безпечної експлуатації та встановлених нормативів для монтажу димоходу.
    Огляд димоходу проводиться 3 рази на рік: перед початком, в середині та наприкінці опалювального сезону. У разі, якщо огляд показав необхідність видалення сажі, слід як можна швидше приступити до механічного чищення.